Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, насторож вухо, щоб розсудку навчитись. Чому, Ізраїлю, через віщо сидиш у краї ворожім, марнієш у землі чужосторонній? Ти мертвими опоганився, тебе вважають побіч тих, що в аді. Бо ти полишив джерело мудрости. Якщо б ти ходив шляхом Божим, ти жив би вічно в мирі. Збагни, де знання і де сила, де розум, щоб тобі також знати, де довголіття, де життя, де світло очей та мир. Хто знайшов її місце? Хто ввійшов у її скарби?
Та Той, хто відає все, знає її; Він розумом своїм звідав, – Він, який землю утвердив повіки, четвероногими виповнив її; який посилає світло, – і воно йде, закликає Його, – і воно Його слухається, тремтівши. Зорі блищать на своїх чатах і веселяться; покличте їх, – вони відкликаються: «Ось ми!» І світять радісно для Того, хто створив їх.
Такий наш Бог; ніхто Йому не рівний! Він звідав усі дороги знання і дав його Якову, слузі своєму, Ізраїлеві, улюбленцеві своєму. А потім вона й на землі з’явилась і з людьми перебувала. Вона – це книга велінь Божих, закон, що перебуває вічно. Усі ті, які пильнують її, будуть жити; а ті, що покидають її, повмирають.
Повернись, Якове, вхопись її; простуй до її блиску, до її світла. Не віддавай іншому своєї слави, своїх пільг – народові чужому! Які ж бо ми, Ізраїлю, щасливі, – бо те, що вгодне Богові, знане нам! Слово Боже
Немає коментарів:
Дописати коментар