З життя бл. Марти Вєцкої зі Снятина (І частина)

Бл. Марта Вєцка (1874-1904)

   «Одного дня до снятинської лікарні привезли єврея. Це раввін. У нього зламана нога. Як на зло, на чергуванні не було жодного лікаря. Сестра Марта підходить до нього.

–  Прошу до мене не торкатися – каже той обурено. – Жінка, та ще й іншої віри, не має права торкатися до мене.

–  Я не є звичайна жінка –  відповідає сесрта Марта, –  але особа, яка належить до Бога.

– Все одно, щось маєте жіночого – стверджує з підозрою раввін. Але не має іншого виходу і мусить віддатися під опіку сестри Марти.

    Наступного дня раввін звертається до лікаря, щоб той перевірив, чи добре складена нога.

–  Якщо її складала сестра Марта, то не має потреби перевіряти – відповідає лікар.

   Заінтригований раввін приглядається до того, як працює молода сестра. Бачить, з якою пошаною ставиться вона до хворих, як багато молиться. Після виходу з лікарні раввін не забуває про неї і присилає подяку і святкові побажання, які підписує так: "Святій сестрі Марті зі Снятина". І справді, жоден хворий, жоден єврей у її відділенні не відходить у вічність без поєднання з Богом.» 

Могила с. Марти
– міжвоєнний період

(цитата за книжкою: А. Бженк, Віддати життя... Марта Вєцка Сестра Милосердя, перекл. Л. Пукачевич, Краків 2008, с. 64-65)

Згідно іншої книжки: «Рабин перебуваючи на лікарняному ліжку мав можливість спостерігати за сестрою Мартою, за її стосунками з лікарями і хворими. Тоді він усвідомив, що вона є незвичайною, винятковою особою, а пізніше їх знайомство продовжилось у спілкуванні листами, в яких він виражав свою вдячність і доброзичливість. Зазвичай на конверті вказував адресу: "До Святої сестри Марти зі Снятина". Бачачи, як рабин високо цінив сестру Марту, то і його оточення ставилось до неї з довірою. Ясно, що тих, хто охрестився, було небагато, більшість просто виказували Марті повагу і доброзичливість. Як ми вже знаєм, що сестра Марта мала справу з людьми різних національностей і віросповідань. За її самопожертву в служінні хворим, її любили як українці, так і євреї (...).» (Ю. Вонтроба, Символ єдності. Життя бл. Марти Вєцкої (1874-1904), перекл. Н. Коваль, А. Луптович, Краків 2017, с. 89)

Додаймо, що на початку ХХ століття в Снятині було двох рабинів: Менахем Мендель Бреннер і Аврагам Менахем Штайнберг. Під час Голокосту одна єврейка завдячувала сестрі Марті успішну втечу з рук нацистів. Будучи дівчинкою, вона втікла з «маршу смерті» до концтабору, який німці та місцеві колаборанти супроводжували до залізничної станції. Єврейка раптово повернула направо з вулиці, ховаючись на цвинтарі біля могили сестри Марти і тоді хтось несподівано накрив її плащем. Нацисти стріляли, шукали, але дівчинки не знайшли. Після війни вона розповідала про це жителям міста переконана, що саме монахині врятувала її життя, але це вже інша історія...

БЛ. МАРТО ВЄЦКА, МОЛИСЬ ЗА НАС!

о. Антоній Вєх

Єврейський цвинтар у Снятині

Фрагмент єврейського цвинтаря